Проблемний семінар ЖОВТЕНЬ 2022

« Дошкільнята  і війна: які навички повинні мати діти аби убезпечити себе під час війни?»

Мета:

• підвищення компетентності педагогів щодо реалізації завдань БКДО з питань формування знань , умінь і навичок  дотримання дошкільниками  правил здоров’язбережувальної поведінки у разі виникнення надзвичайних ситуацій ;

• відпрацювання алгоритму дій педагогічних працівників в умовах воєнного стану під час освітнього процесу .

Проблемний семінар «Організація  наступності між двома суміжними рівнями  освіти  в рамках впровадження Концепції «Нова українська школа»

(жовтень 2020)

Мета: удосконалення  професійної майстерності педагогічних працівників  з питань осучаснення форм, методів ефективної взаємодії двох суміжних рівнів освіти  в  умовах реформування.

У ЗДО№ 111 постійно проводяться семінари – практикуми, майстер – класи, тренінги для вихователів . Це дає змогу повисити кваліфікацію педагогічних працівників.

Веб – практикум (квітень 2020)

« Розвиток соціальної компетентності дошкільників»

Мета: актуалізація знань педагогів з даного питання з з’ясуванням чинників, що впливають на розвиток соціальної компетентності дошкільників , з визначенням умов успішної соціалізації в сім’ ї та ЗДО;

формування навичок комунікативної компетентності педагогів  та ефективної взаємодії в умовах дистанційного навчання.

ЦИФРОВИЙ ВСЕОБУЧ: ЯК СТВОРИТИ ВІДЕОРОЛИК

( БЕРЕЗЕНЬ 2020)

Мета: розширити знання педагогів щодо здійснення  медійної діяльності через ознайомлення з програмою Icecream Video Editor, що допоможе створювати та підготовлювати  відеоролики, як для дистанційної роботи, так і подальшої фахової  роботи.

       Постійно – діючий семінар для вихователів дошкільних груп «Формування комунікативної компетентності як фактор соціалізації дітей» ( листопад 2019- січень – березень 2020) 

Проблемний семінар: «Шляхи оптимізації комунікативно-мовленнєвого розвитку дошкільника» (жовтень 2019 року)

Мета: створювати умови для розвитку комунікативної культури педагогів з формуванням навичок ефективної взаємодії; поглибити  та систематизувати  знання педагогів щодо змісту Базового компонента дошкільної освіти з формуванням їх професійних умінь щодо використання ефективних підходів для розвитку мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку; вдосконалювати рівень педагогічної майстерності педагогів Підсилювати професійну мотивацію.

Деякі нотатки з семінарів

                        Оптимізація мовленнєвої роботи з дітьми в розвивальному середовищі

                                                      дошкільного навчального закладу

Мовленнєвий розвиток дитини у новій редакції Базового компонента

Прийняття нової редакції Базового компонента як стратегічного документа, що окреслює державні стандарти дошкільної освіти, вимагає аналізу й об’єктивної оцінки готовності педагогів до розв’язання визначених завдань, зокрема перегляду й оновлення засобів і способів їх реалізації.

У новій редакції БКДО розвиток мовлення виокремлено в самостійну обов’язкову освітню лінію “Мовлення дитини”, на відміну від попередньої версії документа, де завдання мовленнєвого розвитку дітей як самостійного напряму цілісно не були представлені, а розглядалися в структурі змісту різних сфер життєдіяльності дітей. Так, у сфері “Люди”, субсфері “Я-соціальне” йшлося передусім про формування комунікативних здібностей дітей, а також таких складників мовленнєвої компетенції, як фонетична, лексична, граматична, діамонологічна тощо. Водночас ці ж самі завдання передбачалося розв’язувати в контексті сфери “Культура” під час ознайомлення дітей з літературними творами й театралізованої діяльності. Реалізація завдань мовленнєвого розвитку передбачалася й у сфері “Природа”, адже засвоїти системні знання про природу живого і неживого, природу Всесвіту неможливо без названих вище складників мовлення.

За такого підходу на перший план виходили загальні пізнавальні й соціальні завдання, а власне мовленнєві розпорошувалися, певною мірою губилися за ними. Малося на увазі, що педагоги самі розуміють особливе значення мови та мовлення в житті людини, і виокремлювати цю проблему за відсутності в дошкільній освіті академічного навчання мови немає потреби.

У новій редакції БКДО розвиток мовлення слушно подано як самостійний напрям дошкільної освіти, одну з основних освітніх ліній, що становить підґрунтя для формування мовної і мовленнєвої компетенцій дітей на подальших етапах навчання, зокрема в початковій школі, й узгоджується з Державним стандартом початкової освіти.

Зміст роботи за освітньою лінією “Мовлення дитини” представлено такими неодмінними складниками: звукова культура мовлення, словникова робота, граматична правильність мовлення, зв’язне діалогічне і монологічне мовлення. До кожного з них подано стислу характеристику основних показників мовно-мовленнєвих компетенцій як кінцевого результату цілеспрямованої мовленнєвої роботи з дітьми на етапі дошкільного дитинства.

У новому Стандарті підкреслено також комунікативну спрямованість роботи з розвитку мовлення дітей, адже володіння мовленням надає дитині можливість спілкуватися з оточенням, отримувати інформацію та обмінюватися нею, що дуже важливо для успішної соціалізації дошкільника.

Таким чином, з огляду на окреслені Базовим компонентом дошкільної освіти орієнтири щодо змісту роботи з формування основ лінгвістичних знань і розвитку комунікативно-мовленнєвих умінь вважаємо за необхідне уточнити сучасне розуміння основних лінгводидактичних категорій і доповнити широку палітру традиційних форм, методів і засобів мовленнєвого розвитку дітей окремими інноваційними.

У Базовому компоненті акцент зроблено не на розв’язанні окремих завдань мовленнєвого розвитку дітей, а на цілісному підході до формування мовно-мовленнєвої компетенції (в єдності її складників) як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника.

Поради щодо організації мовленнєвих занять

    Специфіка занять з рідної мови полягає в тому, що активність дітей на них проявляється у сфері розумової діяльності. Дитина має слухати, думати, бути готовою дати відповідь. За таких умов важливо формувати у малюків навички організованої суспільної мовленнєвої поведінки: вміння слухати інших, висловлюватися, коли його запитують, слухати й розуміти мовлення, звернене до всіх. Водночас і вихователь має навчитися ставити запитання до дітей так, щоб спонукати їх до розмірковування  (“Які ознакипідказали вам, що на картині зображено початок осені, а не кінець?”), пошуку точної відповіді на запитання (“Яблуком можнапообідати чи перекусити?”), зіставлення й свідомої оцінки кількох варіантів розв’язання мовленнєвого завдання (“Краще так читак?”).

            Навчитися формулювати, ставити запитання, які б стимулювали мисленнєву діяльність дітей, — одне з актуальних завдань сучасного педагога, який прагне бути успішним.

Нагадаємо: для забезпечення активності дітей на занятті треба дотримуватися таких загально-дидактичних вимог:

♦  формулювати запитання так, щоб спонукати дітей до відповіді;

♦  запитання адресувати всім дітям, а вже потім викликати одного з них для відповіді;

♦  запитувати вихованців почергово, не працювати довго з одним;

♦  не звертатися кілька разів підряд до однієї дитини;         І

♦  викликати дітей не в тому порядку, в якому вони сидять;

♦  розсаджувати малят на заняттях таким чином, щоб усі добре бачили вихователя, не відволікати надміру їхню увагу дисциплінарними зауваженнями;

♦  проводити заняття спокійно, впевнено, в живому темпі, водночас надаючи дітям можливість поміркувати;

♦  залучати дітей до контролю за своїм мовленням і мовленням тих, хто відповідає (“Чи правильно він сказав? Чи про всерозповів? Чи по порядку розповідав?”) і до оцінювання відповіді (“Що тобі подобається?”).

           Потрібно також пам’ятати: надмір наочності переключає увагу дітей і гальмує мовленнєву активність, а тому на мовленнєвих заняттях не варто зловживати  технічними 

засобами навчання, демонструванням репродукцій художніх картин, різних картинок, іграшок тощо. Але й відмова від наочного супроводу заняття — груба помилка, оскільки, як стверджував класик К.Д.Ушинський, діти мислять кольорами, звуками, формами, відчуттями, образами взагалі.

Забезпеченню позитивного емоційного тла заняття сприятиме доцільна зміна видів дитячої діяльності, поєднаннярізних засобів і способів відтворення навчального змісту: так віночок, можна визначити словесно (“Що це?”), описати, вживаючи засоби образності (“Який він?”), показати за допомогою долоньок, скласти з ґудзиків, намалювати тощо. 

          Залучення дітей до активних дій забезпечує передусім їхню інтелектуально-мовленнєву активність.

Активності дітей сприяють також творчі завдання, звертання до їхнього особистого досвіду, оскільки, чим більше розмовляють діти на занятті, тим воно ефективніше.

Щирість почуттів, емоційність, позитивний настрій, добрий гумор педагога передаються вихованцям, що підвищує їхній інтерес до навчання, активізує мовлення.

 Кожне мовленнєве заняття має давати дітям почуття задоволення. Досягається це завдяки використанню доступних і цікавих прийомів навчання, створенню атмосфери емоційного комфорту для кожної дитини, доброзичливості, зацікавленості в найменшому успіхові. На мовленнєвих заняттях слід відводити належне місце гумору, жартам, прислів’ям, приказкам, загадкам, забавлянкам тощо.

       Одна з умов успішності мовленнєвої роботи на занятті — використання ігрових прийомів навчання. Серед них — дидактичні, народні, рухливі ігри з текстом та діалогом, ігрові вправи, сюрпризи, забавки, ігрові життєві ситуації спілкування, в яких дитина виконує роль активного мовця. На сьогодні напрацьовано багатющий арсенал ігрових засобів навчання мови й розвитку мовлення. Важливо тільки помірно й доцільно застосовувати їх у ході заняття, не допускаючи підміни ігрової суті навчальною вправою, як це нерідко буває. Гра має лишатися грою, тільки тоді вона реалізує, зокрема й щодо мовленнєвого розвитку, свій розвивально-виховний потенціал.

Ефективність мовленнєвого заняття забезпечує його оптимальна організація. Протягом усього періоду розвитку вітчизняної дошкільної освіти змінювалися вимоги щодо унормованості дій дітей і педагога на занятті: проголошувалися як відмова від будь-яких обмежень і навіть від самого заняття, так і жорстке дотримання алгоритму й заданим нормативам. Важливо знайти золоту середину й у цьому питанні.

Щодо просторових меж заняття з розвитку мовлення сучасна методика пропонує забезпечувати розташування дітей, зручне для ведення розмови (очі в очі) не лише з педагогом, а й з ровесниками (по колу, півколом або по-іншому); пропонує чергувати різні види дитячої активності, а також різні способи організації дітей для виконання мовленнєвих завдань (розповідання командами, індивідуальні відповіді, колективне сюжетоскладання) для збереження ініціативності дітей та їхнього інтересу до матеріалу заняття.

Орієнтир для визначення часових меж заняття, єдиний критерій оцінки його оптимальності — збереження працездатності та інтересу дітей протягом усього заняття: воно має завершитися за мить до того, як діти самі про це вас попросять. Тут багато що залежить від уміння вихователя: треба навчитися спостерігати за станом дітей і читати явні та приховані ознаки їхньої втоми. Затверджені нормативи терміну занять у різних вікових групах можуть слугувати педагогам орієнтиром для визначення доцільної тривалості заняття з розвитку мовлення.

Ефективні методи роботи з дітьми

             З оновленням підходів до організації мовленнєвих занять виникає необхідність оновлення засобів і методів навчання мови і розвитку мовлення дітей. Завважимо: накопичені протягом тривалої історії розвитку суспільної дошкільної освіти методи та засоби розвитку мовлення дошкільників та навчання їх рідної мови здебільшого не втратили своєї актуальності та значення. 

              Тож актуальними лишаються традиційні методи: бесіда за змістом картини і розповідання за картиною; читання літературних творів з подальшим літературно-художнім аналізом; екскурсії та спостереження; дидактичні ігри; мовленнєві завдання і вправи тощо.

Змінилися не самі методи, а характер їх використання, позиції педагога і дітей у процесі їх застосування.

Так, науковці рекомендують надавати пріоритет творчому характеру мовленнєвих завдань і вправ, реалізації принципу багатоваріантності в процесі їх виконання. Водночас разом із традиційними з’явилося багато інноваційних методів і засобів розвитку мовлення дошкільників. Серед них — побудова заняття у вигляді словесних подорожей (у світ казки, фантазії, природи, мистецтва, звуків, фарб, книги тощо), які можна провести у формі як діалогу, так і полілогу.

Полілог— проблемна, нерепродуктивна бесіда (у репродуктивній бесіді відповіді майже на всі запитання, які ставить вихователь, дітям уже відомі, тож мета — виявити лише, наскільки діти засвоїли навчальний матеріал). Нерепродуктивна бесіда — це спільний пошук відповідей на проблемні запитання у процесі обговорення.

Кожен учасник полілогу має рівні права, зокрема й найголовніше право — право помилитися, усвідомити свою помилку та виправити її самостійно. У репродуктивній бесіді (основній формі діалогу з дітьми в дошкільному закладі) вихователь — ведучий, у полілозі він — режисер. Тут кожен має право мати й висловлювати свою думку, навіть якщо вона не збігається із загальною, традиційною. Будь-яка відповідь приймається як можливе розв’язання проблеми.

Вихователь як авторитетна особа може викласти у кінці розмови свою аргументовану позицію, надавши проте дітям право вибору — залишитися при своєму чи прислухатися до думки досвідченої людини, як здебільшого і буває. Але тепер це вже не нав’язана думка, а власне рішення дітей. Така форма спілкування та навчання сприяє формуванню в дошкільнят прагнення мати свою власну позицію, звички до самостійного мислення, розвиває здібність формулювати та аргументувати свою думку, обстоювати її на рівні можливостей свого віку.

Полілог — один з методів розвитку словесної творчості дітей у процесі пізнавальної діяльності. Важлива організаційна умова його проведення — спілкування “очі в очі”, тобто розміщення учасників по колу, на одному рівні з дорослим, щоб створити довірчу атмосферу щирості та участі кожного. Полілог може бути використаний як на заняттях з розвитку мовлення, так і на інших заняттях.

Щоб полілог відбувся, має також бути реалізований принцип партнерства, тобто педагог не ставить завданням дати знання, а шукає істину разом з дітьми, демонструючи їм способи народження розумних розв’язань інтелектуальних та життєвих проблем, допомагає вихованцям опанувати ці способи, відкриваючи для себе невідомі грані дитячої особистості.